Президенту України
П. Порошенку

Шановний Петре Олексійовичу!

Минуло більше двох років з часу вбивства надзвичайно талановитого письменника і журналіста Олеся Бузини. Як би хто не ставився до його творчості і діяльності, він залишався неординарною постаттю у політичному і культурному житті суспільства. Підле вбивство обурило мільйони людей, Вас в тому числі, не випадково. Ви заявили, що берете розслідування під контроль, і що це загалом справа честі для влади.

Прикро, але не вперше в сучасній Україні замість оперативного і достовірного розслідування злочину проти людини спостерігаються незрозумілі маніпуляції (неодноразові зміни складу слідчих груп, передоручення справи суб’єктам слідства і суду, безпідставні перенесення засідань суду з формальних причин, втаємничення результатів технічних експертиз для учасників процесу з обох сторін і т. ін.).

Виникає підозра щодо намагання залишити справу нерозслідуваною, відвести кару від злочинців. Все це позначається на авторитеті держави та державної влади.

Прошу Вас дати необхідні доручення службам і проконтролювати хід розслідування. Мине час, і правда все одно буде з’ясована. Але для всіх було б краще, якби це сталося тепер.

З повагою
О. Мороз, народний депутат 1—5 скликань, голова Верховної Ради України (1994 — 1998)

Уважаемая Валентина Павловна!

Спасибо Вам за умную и нужную книгу о Вашем сыне — Олесе Бузине.

На моем рабочем столе под стопкой материалов, на которые можно при необходимости сослаться, не сомневаясь в их достоверности, лежат статьи Олеся Бузины. Жаль, что не встретился с ним в те годы. Чувствовал, что есть талантливый и честный человек, сердце которого воспринимает действительность такой, как она есть: без лакировки и другой фальши. Стало быть, есть люди, которые готовы менять действительность, что укрепляло меня в собственных убеждениях. Но Олесь — уникален. Корю себя за то, что не воспользовался возможностью общения с ним.

Понимаю, что запоздалые слова сочувствия не уменьшат горя матери, жены и дочери павшего за правду. Знаю, что многие и многие разочарованы тем, что преступление в Украине (в очередной раз) покрывается тайной. Слабо надеясь на эффект моего обращения, все же попрошу президента восстановить свое внимание к этому делу хотя бы так, как он обещал два года назад.

Направляю это обращение к Вам в газету «2000». Возможно, к его содержанию присоединятся и другие неравнодушные.