Вдячні мешканці столиці,
Голова хоча й гуде,
Низько хочем уклониться
Галичанам і т.д.
Несвідомі були, звісно,
Ми усе своє життя –
Прибирати звикли місто,
В урну кидати сміття.
Київ був нам наче мати,
І уміли ми ледь-ледь
Біля пам’ятників сцяти
І кричати «Банду геть!».
Вуйки любі! Пані й пани,
Ваш приїзд, ваш славний рух
Революції, майдану
Нам приніс натхнення дух!
Дух зневаги до «гаранту»,
Дух, що в носі аж дере.
Будем рік дезодорантом
Поливать оте амбре.
Все! Візит ваш дуже вдалий
Вже кінчається, мабуть,
Поламали, розібрали,
Малювали та наклали,
А теперь пора вам в путь!
Повертайтеся додому,
Хай отам дограє кров,
А шахтарик несвідомий
Годувать вас буде знов.
Ми, кияни, теж з любов’ю
Вам пришлемо на харчі
А шмаркач якийсь у Львові
Буде лаять нас та вчить.
Бо така у нас турбота
В історичний даний час.
Стоп! А що, як у Европу
Ви попхаєтесь без нас?
І в столиці європейські
Понесете свій бедлам,
 Щоб їм, падлам євро-гейським,
Було солодко як нам…
Позбираєм пляшки з «Фанти»,
Що лишають рогулі,
І синам накажем зранку:
«Ой, не йдіть в кафе, до банку,
А, узявши «Comet», вантуз,
Всю оту горласту банду,
Всю оту нахабну банду
Змийте з нашої землі».