Часто думаю о том, настанет ли день, когда мы поймём, что причина наших «негараздів», прежде всего, в нас самих. Наверное, это будет великий день.

Усі, хто сумує,
Як вийде надвечір у рідні поля,
Агенти Кремля.

Усі, хто зітхає і плаче,
Як тільки почує здаля скрипаля,
Агенти Кремля.

Усі, хто за світло одержить рахунок
І каже брутально: «От бля!»,
Агенти Кремля.

І хто має сумнів,
Що влада розумна, твереза і чесна, немов янголя,
Агенти Кремля.

І хто песимізмом своїм
Наче ніж нам у спину встромля,
Агенти Кремля.

І хто не стриба, не кружля,
Не співа цілий день: «Ля-ля-ля! Ля-ля-ля!»,
Агенти Кремля! Агенти Кремля!

І раптом злякавсь я,
(Не знаю, ця думка прийшла звідкіля)
Виходить, співоча, квітуча земля,
Виходить, усе, що її населя,
Усі вчителя! Тополя! Немовля!
Ой, бля…

Ян Таксюр, поет, сатирик, для сообщества Олеся Бузины.